Жага щорання
Кривавлять заводі вогнем
З небес опалого світила.
Якби ж йому вернути крила!..
Запізно – місяченька брила,
Явила зоряний Едем.
Розмитих контурів півтон,
Півзвуком милує безгомінь.
Якби ж хоч наголос на промінь!..
Спізнились – ночі камертон,
Взяв ноту «сон». Пощез затон.
Малює остраху квачем
Підступна темінь візерунки.
Коли ж світання тенькнуть струнки?..
Зарано - ще дурманять трунки,
Пискляво зварені сичем.
І ось він – натяк!.. Між хлібів,
Торкаючи легенько ості,
В полоні сну, ще в напівмлості,
З дубових смоляних чубів,
Бреде на Схід пташиний спів…
Всипають полотно лугів,
Серпанку першозвані брості.
