Повзе Цеглина...
Іронічний нонсенс
Повзе Цеглина по стіні,
На голові колготки,
Стіна вищить і хихотить,
Бо, бачте, їй лоскотно.
“Мовчи, Стіна, мовчи, дурна -
Повзу я на грабунок,
А ти смієшся, скреготиш,
Збиваєш розрахунок” -
“Цеглино, ти сама дурна,
Лоскочешся безбожно,
На жаль, у мене рук нема,
Почухатись не можу!”
Попід Стіною на траві
Розлігся Чолов`яга,
Гуркоче в голові, гуде -
Така от “муха-ляха”!
Цю суперечку з “бодуна”
Сприймати вже несила,
Немов орда скажених бджіл
У голову влетіла.
“А ну, дівки, негайно — цить! -
Гарикнув злий Гульвіса, -
Купіть для мене Капелюх,
Та йдіть, мерщій, до біса!”
