22.12.2017 00:03
for all
52 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Олександра

Лікарко Смерть, давай вип`єм за небо

Лікарко Смерть! Я прийшла попросити  

В тебе холодний келих вина.  

Дай мені крихту світу вхопити 

Пензлем художника край полотна. 


Дай лиш створити свій світ за межею  

Чистим пером, що не знає чужих.  

Віддано впасти до неба душею,  

Поки у грудях порив не затих.  


Дай мені волі від смертності рішень,  

Просто щоб силу тримати в собі. 

І навіть сонце хай гасне. А вірші 

Завжди належали тільки тобі. 


Лікарко Смерть! Давай вип`єм за небо,  

Просто щоб згодом не пити вина.  

Дай, щоб я встигла писати для себе,  

Щоб у безодні не бачила дна. 

Публікації: Олександра

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.12.2017 20:16  Олександр Новіков => © 

бомба 

 22.12.2017 10:54  КАЛЛИСТРАТ => © 

Отличный стих пани Олександра. Спасибо!

У вашего стиха, как для меня, много общего с полотнами художника Винсента Ван Гога.