Лікарко Смерть, давай вип`єм за небо
з рубрики / циклу «Тереотично»
Лікарко Смерть! Я прийшла попросити
В тебе холодний келих вина.
Дай мені крихту світу вхопити
Пензлем художника край полотна.
Дай лиш створити свій світ за межею
Чистим пером, що не знає чужих.
Віддано впасти до неба душею,
Поки у грудях порив не затих.
Дай мені волі від смертності рішень,
Просто щоб силу тримати в собі.
І навіть сонце хай гасне. А вірші
Завжди належали тільки тобі.
Лікарко Смерть! Давай вип`єм за небо,
Просто щоб згодом не пити вина.
Дай, щоб я встигла писати для себе,
Щоб у безодні не бачила дна.
