Ноктюрн
рондо
Безмовність – це душа речей,
в котрих з покон віків – священна таємниця,
вона від нас у тінь біжить з-перед очей,
пасує в небі їй вечірня багряниця;
із нею злоба й туга денна не пече
нестерпно, уночі вона бальзамом сниться.
Безмовність – це душа речей,
в котрих з покон віків – священна таємниця,
Їй місце у гаю, куди струмок тече
і в ньому місячна стежинка в ніч сріблиться,
їй місце у косі, що впавши на плече,
чекає рук моїх, безмовно розплестися.
Безмовність – це душа речей.
