03.01.2018 20:34
для всіх
263
    
  5 | 5  
 © Світлана Холодна

Розмова

Розмова

з рубрики / циклу «Про любов...»

Відпускаю у Небо вірші, 

/не дописані, не прочитані.../

Це на краще, чи, може, на гірше, 

Та не має уже запитань.

Я змінилася, Ти змінився

І під впливом чогось неспинного, 

Ти ж бо знаєш все, 

Навіть більше...

Навіть те, що ще не написано!

Ти ж бо знаєш

і сам за ними, полетів би, 

за кожним словом-

Вільним вітром/ стихією дикою/, 

Щоб продовжити нашу розмову...

Не почату, не проговорену, 

Лиш Душі, що життям спотворена, 

зрозумілої...необхідної-

щоби вижити!

Ще хоч слово...



03,01,2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.01.2018 01:34  Тарас => © 

розмова з Вами Світлано
найважливіша частина ЖИТТЯ!!!
Ваш світогляд - мій світогляд!

 09.01.2018 00:55  ? не знаю хто я? => © 

у вічність викину себе, всю сутність свою незрозумілу.
але так сильно відчуваю Вас у римах, що резонують в серці!

 04.01.2018 20:21  Тарас => © 

Дуже важливі і прекрасні рими!
Сказати "Дякую" - це ніщо не сказати!
Просто уклін до землі!

 04.01.2018 09:30  Тетяна Белімова => © 

Дуже ніжно і лірично, Світланко... Не сказане лишилось несказанним...

 03.01.2018 21:53  Тарас Х => © 

Дуже гарні рими, але сумні.
Але ж так хочеться чути від, Вас Світлано, мажорну музику! Бажаю натхнення!
А, і ще - З новим роком!