Решта
Я пам`ятаю й досі
Рік сорок п`ятий, осінь,
Учителька і школа,
Незвичне все довкола.
Знайшла якогось Решту
І вимага арешту,
Бо крутиться й не слуха,
Забились, мабуть, вуха.
Таке не чув ніколи,
Бо не ходив до школи,
Я Решту ще не знаю,
Тож зиркаю, шукаю.
Як Решта виглядає
І що його чекає,
Кортить мені все знати,
Та вчителька не мати.
Бере мене за вухо
І каже – треба слухать,
Сидіти, не крутитись,
Як решта треба вчитись.
м. Київ, 07.07.04.
