Місячні Зайці
ПереспівЗа віршем — Роальд Мандельштам “Лунные Зайцы»
Вливалась в палату луна —
И мальчика, спящего рядом,
Прозрачно змеившимся ядом
Неслышно одела она.
И, в жёлтом бреду задыхаясь,
Я видел сквозь рваные сны,
Как лунные зайцы спускались
К подушке моей со стены.
В их длинные, тёплые уши
Я спрятать лицо своё рад;
Они мне шептали: «Послушай,
Кругом золотой звездопад…»
Они говорили: «Мой мальчик,
Тебя унесём мы с собой
В блестящие звёздные вьюги,
В волнующий лунный прибой.
Тебя мы возьмём на рассвете
Туда, где в лиловой заре
Хвостатые бродят кометы
Меж звёзд в голубом серебре
Там синие сполохи ярче
Играют звенящим лучом —
Летим же скорее, мой мальчик,
Не надо жалеть ни о чём».
Р. Мандельштам “Лунные Зайцы».
Смарагдовий чад гарячковий
Злий місяць в палату вливав,
Струміла безмовна, прозора
Отрута
над хлопчиком хворим,
Серпанок його огортав...
У маренні жовтім, в печалі
Я бачив крізь порвані сни,
Як Місячні Зайці злітали
В обійми мої зі стіни.
В їх довгі, в гарячі їх вуха
Сховати обличчя був рад,
Вони шепотіли: “Послухай.
Навкруг - зірковий зорепад.
Забрати тебе прилетіли,
Де всесвіт веселий такий.
Гарячих зірок заметілі,
Де місячний грає прибій!
Світанок,
Пора відлітати
В країни лілових стежок,
Де бродять комети хвостаті
Між розсипів срібних зірок!
Видзвонюють сполохи сині,
Шаліє ліловий самум,
Злітаємо, хлопчику милий,
Забудь про печалі і сум!