Зайці та жаби

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Віршований варіант байки Льва Толстого «Зайцы и лягушки»

Зайці гуртом у лісі проживали

Нікому не бажаючи біди,

Та страху несподівані навали

Приходилось долати їм завжди.

Як тільки де підкрадеться лисиця,

Чи ворухнеться щось дрібне в траві,

Вухатим дрижаками окошиться –

Мчать увсебіч, від страху ледь живі.

Десь зачаївшись, мусили тремтіти,

Не вміли захиститись до пуття.

Їм, безпорадним, ніде правди діти,

Осточортіло вже таке життя.

Тож раз зійшлись гуртом, і ну тужити,

Згадавши всі напасті день при дні.

Вже краще вмерти, ніж у страху жити –

Надумали топитись вухані.

Скрадалися, не маючи спокою,

Щоб страхи не могли підстерегти,

На берег річки поміж осокою

Підбігли разом ближче до води.

Та й скупчились, тамуючи тривогу,

Бо ж слід топитись зараз – не колись.

Як раптом жаби з берега крутого

Від страху в воду бовтати взялись.

Один із гурту крикнув найгучніше:

Заждіть, зайці! Топитися не час!

Здається, в жаб життя-буття ще гірше

Коли вони бояться навіть нас!

Й зайці назад до лісу пострибали,

Між осокою, далі по траві.

Хоч на бігу їх страхи знов напали,

Та все ж гуртом раділи, що живі.