Діти
Пам’яті маленьких громадян України
Сонечки, ясочки, діточки,
Серця не має фугас…
Зрізані, зламані квіточки,
Як же нам жити без вас!?
Гойдалки плачуть і м’ячики:
Діти у небо пливуть,
“Сонячні, місячні зайчики”*
Їх проводжають у Путь.
Янголи квилять і падають, **
Тоскно сумує Земля…
Це тебе бавить і радує,
Підла, нещадна війна!?
Батьківське горе - неміряне…
Чорні пошерхлі вуста…
Болісна, майже зневірена,
Лине мольба до Христа:
- Боже, будь ласка, у Вирії
Діток зігрій, пригорни,
Царство Небесне – по вірі їм,
Душі невинні вони!
Вбиті ми горем, розлуками
Обік малої труни,
Страть нас пекельними муками,
Тільки дітей поверни…
* * *
Зіроньки, ластівки, діточки…
Небо вкриває імла…
Ніжні посічені квіточки,
Жертви імперського зла.
