Новий Єрусалим
Моя Умань, моя колиско,
Мій дитинства розірваний стяг!
Біля серця тримаю близько
Ніжність сховану у роках.
Мої айстри, шкільні пороги,
Халабуди для цуценят,
Всі стежки,
Що топтали ноги
Пустотливих малих дівчат…
Кожне місто свою лотерею
Закидає хоч раз в барабан.
Нам дісталися «друзі» євреї,
Ми пропали,
Хоч думали – «пан».
Так, сусідству були не проти
І стрічали гостей залюбки.
Літаки нам везли банкноти,
За роками спливали роки.
Тягне цегла руки до світла,
За готелем зростає готель.
Була ванна,
А стала міква,
Був Мишко,
А став Міхаель…
Насміхаються гори барвисто
Чужоземного горе-сміття…
Ми продали тебе, колиско.
І назад вже нема вороття.
