20.01.2018 22:53
для всіх
289
    
  3 | 4  
 © Оксана

Він прийде по неї

Її забрали з рідного села

В чужий асфальт міських байдужих вулиць.

На старість доля якось підвела -

Щоб доживати віку, мов прибулець.


Уже й онуки виросли. У них

Своє життя і незліченні плани.

І нарікати, Боже правий, гріх, 

Але самотність їй болить, як рани.


Яке заняття між квартирних стін?..

Усе давно самі встигають діти.

Очікування ж на останній дзвін

Не вийшло з ним, єдиним, розділити.


Він жартував, що зморшки до лиця, 

Підримував любов`ю і душею...

Та ця самотність добіжить кінця -

Він поряд. Вже чекає за межею.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.01.2018 09:28  Тетяна Белімова => © 

Усім нам хочеться вірити, що так воно і є) І за межею нас чекають ті, хто був дорогий серцю за життя))