Георгій Грищенко За морями
За морями, океанами
Україноньки немає,
Ні Хрещатика з каштанами,
І трембітонька не грає.
Сивого немає там Дніпра,
Від соборів православних
Аури любові та добра,
Й наших звичаїв прадавніх.
За морями, океанами
Випаде як мандрувати,
В сни під зорями незнаними
Прийде Україна – мати.
Буде кликати ріднесеньких
Повернутися додому,
Наче діточок малесеньких
Не віддасть своїх чужому.
м. Київ, 03.12.04.
07.02.2018 14:50 Тетяна Чорновіл => © |
 Не мед,звичайно, на чужині. Я теж вірю, що колись Україна привітає всіх, хто змушений був з якихось причин покинути її. У кожного своя причина. Ваш вірш спонукає до роздумів. |
05.02.2018 22:02 Костенюк => © |
 Україна, як матір, іх пожаліє нерозумних... |
05.02.2018 19:41 Артюх Леся Вікторівна => © |
 своє є завжди своїм і дорогим... і за територіальними межами! |
05.02.2018 18:33 Наталія Старченко => © |
 Так, коли далеко від рідного краю, починаєш цінувати й любити його ще дужче. Хороший твір. |