06.02.2018 04:37
для всіх
159
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Поцілунок ранку

Поцілунок рожевого ранку

Розбудив всю природу від сну

І порушило птаство мовчанку, 

Прославляючи хором весну.


А я бідний, старий, непотрібний, 

Не стуливши всю нічку очей, 

Поцілунок відчути не здібний

Після розпачу злісних ночей.


Визирає минуле з туману

Та ночами до плахи веде

І виносить сувору догану –

За життя в домовину кладе.


Але нині ніщо не підправиш, 

У минулому вчинки й слова, 

Лиш цілунок ранковий прогавиш

Й заболить від думок голова.


Я в молитвах звертаюсь до Бога

Від неспокою душу спасти, 

Щоби зникла нестерпна тривога, 

Що прощення мені не знайти.



м. Київ, 04.12.04.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 07.02.2018 14:47  Тетяна Чорновіл => © 

Прощення знайдеться всім. Хто не множить зла за життя, звісно. Не вам переживати про це.
Але Ваші тривоги і слушні думки поділяю. Вірш Ваш чудовий. Як поцілунок рожевого ранку.

 06.02.2018 08:29  Костенюк => © 

Знайоме почуття... З цим нам жити.