Зима ступає в ніч
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»
«Зима уходит в ночь»,
«Сумка почтальона»
Зима ступає в ніч, і стужа
Замріла в темінь лісу десь.
І з колій на шляху в калюжах
Відбилось ясне тло небес.
Хоч дим з верхів ще рветься вгору,
Послабившись на висоті,
Уже не так струмить між зорі,
Та й зорі теж уже не ті,
Що тьмяним блиском у спокої
Ятрили сни з нічної мли
І в силу дальності тремкої –
Вселити вишню суть могли.
Як ті пророки з літ неволі,
Чия наснага ще жива,
Що на стіні рукою долі
Зловісні черкали слова.
І зорі тут у час весінній
Не так віддалено тремкі.
Вони мов гори – в височіні,
І несподівано мілкі.
Бо значно ближча нам весною
Земля – як рідна суть тепла,
Хоч і негарною, брудною,
Рудою з-під снігів зійшла.
І я її в горшках розсади
Тихенько ставлю на вікно –
Сигнал весні, яка з засади
Готова вийти вже давно.
_
Зима уходит в ночь, и стужа
От света прячется в леса.
И в колеи дорожной лужах
Вдруг отразились небеса.
И дым из труб, врезаясь в воздух,
Ослабевая в высоте,
Уже не так стремится к звездам,
И сами звезды уж не те,
Что раньше призрачным мерцаньем
Всю ночь нам не давали спать.
И только в силу расстоянья –
Умели вышнее внушать.
Как те далекие пророки,
Чья сила все еще жива,
Что на стене рукою рока
Писали грозные слова.
И звезды здесь, порою вешней,
Не так, как прежде, далеки.
Они, как горы наши, – здешни
И неожиданно мелки.
Весною мы гораздо ближе
Земле – и теплой и родной,
Что некрасивой, грязной, рыжей
Сейчас встречается со мной.
И мы цветочную рассаду
Тихонько ставим на окно –
Сигнал весне, что из засады
Готова выскочить давно.
