25.03.2015 17:46

для всіх

332

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

Вночі, з думками крижаними

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Сумка листоноші»

Вірш Варлама Шаламова
«В часы ночные, ледяные…»

Вночі, з думками крижаними, 

Не в силі муки біль знести, 

Рвонусь у небо позивними

Семи десятків широти.

Нехай геолог бородатий

Від вогнища палкої гри

Схрестить мої координати

З верхом заклятої гори.

Де, мов Тангейзер у Венери, 

Закутий в тишу снігову, 

Я двадцять літ у тьмі печери

Одною мрією живу, 

Що вирвусь, і вдихну свободи, 

І, звівши плечі, як Самсон, 

Обрушу скаменілі зводи

На цей багатолітній сон.

______________________________

В часы ночные, ледяные,

Осатанев от маеты,

Я брошу в небо позывные

Семидесятой широты.

Пускай геолог бородатый, 

Оттаяв циркуль на костре, 

Скрестит мои координаты

На заколдованной горе.

Где, как Тангейзер у Венеры, 

Плененный снежной наготой, 

Я двадцать лет живу в пещере, 

Горя единственной мечтой, 

Что, вырываясь на свободу

И сдвинув плечи, как Самсон, 

Обрушу каменные своды

На многолетний этот сон.