Зима
Блукає манівцями
Холодная зима,
Не прийде щось до тями –
Шляхів до нас нема.
І думає – напевно,
Панує в нас весна,
Питає вітра чемно,
Чи й справді тут вона.
Їй вітер промовляє:
- І справді, там весна,
Радіє і співає,
Оранжева й чудна.
Чудна, бо не квітує,
Та ходить вся в стрічках,
Сміється і чарує,
Будує храм в серцях.
Зима роздратувалась,
Бо черга не весни
Й сваритися попхалась
Через ліси й лани.
Шляхів вже не шукала,
Поперлась напростець,
Сердито засвистала,
Урвався їй терпець.
Припхалась, бачить й справді,
Немов весна навкруг,
Усі веселі й раді,
Що здихались наруг.
І злість її пропала,
Оранжевий Майдан
Сніжинками убрала
І зникла як туман.
м. Київ, 12.01.05.
