28.02.2018 01:52
для всіх
174
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Зима

Блукає манівцями

Холодная зима

Не прийде щось до тями –

Шляхів до нас нема.


І думає – напевно, 

Панує в нас весна, 

Питає вітра чемно, 

Чи й справді тут вона.


Їй вітер промовляє:

- І справді, там весна, 

Радіє і співає, 

Оранжева й чудна.


Чудна, бо не квітує, 

Та ходить вся в стрічках, 

Сміється і чарує, 

Будує храм в серцях.


Зима роздратувалась, 

Бо черга не весни

Й сваритися попхалась

Через ліси й лани.


Шляхів вже не шукала, 

Поперлась напростець, 

Сердито засвистала, 

Урвався їй терпець.


Припхалась, бачить й справді, 

Немов весна навкруг, 

Усі веселі й раді, 

Що здихались наруг.


І злість її пропала, 

Оранжевий Майдан

Сніжинками убрала

І зникла як туман.



м. Київ, 12.01.05.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.02.2018 07:01  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш, особливо з огляду на дату написання! Пісенний і сповнений надій і передбачень. Навіть у зими злість пропала. Той храм у серцях уже нікому не вдасться розрушити. Дякую.