Прийшла зима
Прийшла зима без снігу і морозів,
Короткий день і довга, довга ніч,
Яку я вилежать уже не в змозі
І тож сиджу із нею віч-на-віч.
Вона мовчить, лиш світить ліхтарями,
А я хотів би з нею говорить,
Навіщо я колись кохав без тями,
Щоб нині так самотньо в світі жить.
Хай скаже, за які гріхи караюсь
І перед ким я дуже завинив,
Я нині щиро від душі покаюсь,
Щоб милосердний Бог мене простив.
Та що із того, самота не зникне,
Але душа не буде так страждать
І врешті довга ніч до мене звикне
І буде вже мені відповідать.
Що в білім світі так завжди ведеться,
Усе живе конає в самоті,
Не вірю я, чогось мені здається,
Що інші є закони у житті.
Людський закон родинної любові,
Взаємодопомоги й співчуття,
Лише вони лежать в самій основі
Щасливого, достойного життя.
Та ніч мовчить, мабуть, таких багато,
Що нині теж із нею гомонять,
Із самотою борються затято,
Та долю нам свою не помінять.
Стоїть зима без снігу і морозів,
Її ж тривалу, надто довгу ніч
Я перележати ніяк не в змозі,
Отож й сиджу із нею віч-на-віч.
м. Київ, 27.01.08