03.03.2018 04:32
для всіх
249
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Самота

Плаче моя самота

Сльози солоні ковтає, 

В безвість пірнають літа, 

Щастя щораз оминає.


В сірій в`язниці буття, 

В камері духу і тіла

Плачу неначе дитя, 

Хоч й голова посивіла.


Боже помилуй, спаси

Від самоти мою душу, 

До спілкування краси, 

Двері відкрити я мушу.


Щоб порадіти життю

І посміхатись навчитись, 

Кинуть катівню свою, 

Щастя удосталь напитись.



м. Київ, 05.02.05

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.03.2018 02:22  Серго Сокольник => © 

Та розвієтесь, Георгію) Все ще буде)

 04.03.2018 13:57  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже хороший вірш. Буває, що й такі настрої просяться в рядки і... міжряддя. Вже ось-ось настане Ваша улюблена весна, не сумуйте!