Газель-деризель
з рубрики / циклу «старі казки на новий лад»
В місті що назвемо N(ен)
Жив заможний бізнесмен.
Мав дружину, діточок,
Дім, садок і квітничок.
Ще й рахунок в банку ріс,
Та в ребро уперся біс.
Десь за тридев`ять земель
Здибав молоду Газель.
Гримнула в житті гроза,
Влізла в ту сім`ю Коза.
Рідше все ночує вдома,
Поселив її в хоромах.
Спа, солярій, педикюр,
Одяг тільки від кутюр.
В очі ніжно зазирає
І улесливо питає:
Дівчина моя мила,
Чи ти їла, чи ти пила?
Ой, не їла, не пила,
У бутіках не була!
Визирала у віконце,
Ти пішов, погасло сонце.
Кинув він свою дружину,
На дієту сів рослинну.
Бігати почав із рання.
Знову ставить їй питання:
Дівчина моя люба,
Гріє тебе з норки шуба?
Мерзну! Ще й погано зшили,
Хочу шубку із шиншили.
Ти мене не поважаєш,
На дітей все витрачаєш!
Впали у немилість чада,
А Коза тому і рада.
Вже не ходить більше пішки,
Гострить по салонах ріжки.
Бізнесмен став як ганчірка,
В серці та кишенях дірка.
Тихим голосом в журбі
Каже: Чи вгодив тобі?
Як вгодить мені міг дід?!
Те почувши миттю зблід.
Спала із очей завіса.
Геть! - кричав - Пішла до біса!
І лишились у оселі
Він та думи невеселі.
Хтозна, вибачить дружина,
Чи поверне доньку, сина...
Міркувати читачу,
Варіантів досхочу.
З Козами хто хвацько скаче,
Цапом ставши гірко плаче.
Київ, 25.09.2017
