Обвуглена рана

Переспів

За мотивами: В. Тушнова «Одна сижу на пригорке»

Одна сижу на пригорке
Посреди весенних трясин…
Вероника Тушнова

Жду,

Трясовини весняні тремкі.

…Твої очі люблю, коханий,

Як осини кора, гіркі.

Щира посмішка, пристрасна воля,

Губи, висохлі на вітру,

І куди б не вела мене доля,

Із собою тебе беру.

Щиро душу свою розкриваю,

Із тобою про все говорю,

Із конвалій букети збираю,

Першу шишку рожеву дарю.

Я зірок мерехтіння шукаю,

Воно зливається в хрест,

Ти гадаєш, що я чужая

Від тебе за сотні верст.

Ти гадаєш, що я зреклася? –

Змерзла наскрізь твоя душа,

Я чеканням між хмар розлилася,

Не чужа я тобі, не чужа!

Огортає стежки сторожа,

Породілля нічної пітьми,

Обійми мене, мій хороший,

Неприкаяні в світі ми.