25.04.2018 21:58

для всіх

254

- | -

 © Савчук Віталій Володимирович

Не перша весна

з рубрики / циклу «Все і всі»

Вже не вперше весна 

Своє плаття дістала із шафи. 

І накрила сади і поля 

в зелень, й білим намітила цвіт. 

А ти й досі свій слухаєш розум,  

А ти й досі закута до жаху,  

Що кохання обман або гра,  

Що кружляє пелюсткою з віт. 

Я ще й досі люблю 

Твої очі і губи солодкі. 

Минула давно не перша весна. 

Твоє все окриля,  

і підносить у небо високо... 

Дні такі невловимо короткі,  

У бажання б пірнути,  

а вже душу притисло до дна... 

Світе, розум твій де?! 

Де ти щирість і людяність втратив? 

У сірості стін чом затер почуття? 

Люди в щастя не вірять,  

і гасне романтики кратер,  

Квітень дарма дарує напевно 

квітам нове чудове життя?!...