Байка. Гарбузятко з крилами
Гарбузятко у тата Гарбуза запитало,
- Чи були гарбузи, що колись бо літали?
- Гарбузятко, коріння твоє у землі,
Ось зростеш, сам і спробуй, зумієш – лети!
Гарбузятко росло і літати хотіло,
І терпляче чекало доки виростуть крила,
Але хвостик один, лиш один зеленів,
Відпускати його від землі не хотів.
Гарбузятко тим хвостиком поворушило
І сказало – Не треба мені пташі крила!
Відірвалось від кореню і покотилось,
Біля урвища в лісі собі зупинилось.
- Як злетіть? – Гарбузятко у Пташки питає.
- Вітер легкий чекай, він усіх підіймає!
Вітер враз із-зі гір налетів, закружляв,
Гарбузятко з землі, ніби зірку, підняв.
Гарбузятко летіло і родині кричало,
Що такого ніколи і не відчувало!
Але всі Гарбузи на бахчі позіхали,
Вони голови навіть і не підіймали.
Вітер ніжно дитя на бахчі знов поклав –
- Чи я дісно літав в Небі, чи то я спав?
Київ, 2009
