Байка. Горобець і зручність
Цвірінькає на дасі Горобець,
«Я такий бідний, сіренький чернець,
Завжди лишаються мені лиш крихітки,
Останній в черзі до їди і до води.
Я не лечу туди, де теплії краї,
Суворі зими, бачте, тернії мої…»
Почув то Голуб, жваво голову підняв,
Тут Горобець, цап-цап зернятко, і – пропав.
«Гей, Горобець, давай разом полетимо,
Де гори їжі, теплі ночі і житло!»
«Та ні, голубе, - Горобець зерно сховав, -
Мені й тут зручно, нащо трудити крила?!»
Київ, 2008р.
