Мосх Різні вірші
переспіви
І
В час, коли море блакитне баюкає вітер тихенько,
вільно лякливому серцю стає; суходіл у цю пору
зовсім не милий мені, тихе море у даль мене кличе.
Тільки-но вітер з ревінням почне піну з хвилі збивати
і гуркотливий прибій розбивати об скелі могутні,
море лякає мене, тому швидко від нього тікаю.
Тільки земля мені мила, у ліс я густий поспішаю.
Вітер коли зашумить – в гаю тихому сосни співають.
Важко рибалці в житті! Легкий човен – житло його в морі,
праця його серед хвиль, а за здобич завжди в нього риба.
Солодко спати мені у затінку розкішних платанів,
шепіт струмка, що поблизу тече мені чути приємно,
радує він селянина, ніколи його не лякає.
II
Пан був сусідкою Ехо узятий в полон, а Сатира
Ехо кохала, та тільки Сатир закохався у Ліду.
Як тільки Пан розпалявся до Ехо, так Ехо – з Сатиром,
ну а Сатир прагнув Ліди. По черзі їх Ерос уразив.
І як настільки з них кожен закоханого ненави́дів,
стільки коханому був ненави́сний, терпів по заслузі.
Все це кажу усім тим, хто не любить, в повчання: кохайте
тих хто вас любить, любіть і коханими будьте!
ІІІ
Пису пройшовши, Алфей течією до моря прямує
шлях свій веде в Аретусу: дарує він воду оливам,
свіжому листю і квітам, зволожує грунт їй священний.
Глибоко в море пірнувши, по дну він його протікає
швидко, не змішує воду свою із морською водою.
Море й не знало про те, що потік попід ним прісноводний.
Хлопчик, хто в хитростях майстер та жарти жорстокі вчиняє, чарами Ерос своїми пірнати і річку заставив.
ІV
Стріли свої й смолоскип залишив і батіг підхопивши
Ерос жорстокий суму їз насінням вдягнув на плече.
Йшов, у ярмо заточивши волів витривалих в роботі,
він засівати родючу ріллю для красуні Део́.
Глянув на Зевса у гору й сказав: «Напої моє поле,
щоби, Європин ти бик, я не запряг і тебе.»
* Мосх (II ст. до н. е.) — давньогрецький поет, майстер буколічної поезії.
