Врубель
І руки демона і синій погляд Пана
і карі очі, що в Кирилівській –
хвороба генія – сердечна рана,
чому прокинулась в душі моїй?
І відчуваю я, що мить одна мине лиш,
у храмі він тихенько підійде
і вибере у натовпі мене лиш
і за престол крізь ладан поведе.
І тихо мовить: – «Що ж, нічого ще не значить,
що демона я, грішний, малював:
Булгакова на небі часто бачу
і Гете Бог ніколи не карав.
Хіба важливо ким здаємося сьогодні?
Важливо ким стаємо ми за мить.
Тут залишилася лише самотність,
тут демон не закінчений летить...»
Я чув його чи ні? Чи просто з літургії
від хорів долетів молитви звук?..
Та свідчить світ сумних очей Марії:
на небо не потрапити без мук...
