Ти більше не дивишся в очі мені,
А я все цього так жадаю...
Думками вливаюсь в твої ледь сумні,
Зрадливі відтінки минаю.
Блукаю, у них потопаю, вві сні
Тобі лиш зізнатись боюся...
- Коханий, якого відтінку мої?
- Мабуть, що зелені. Клянуся!
А я вже не чую сю музику слів.
Не хочу цілунку палкого...
- Сі очі блакиті небесних струмків, -
Казав. - Не забуду ніколи.