04.06.2009 00:00
-
3286
    
  - | 1  
 © Настя

Ти більше не дивишся в очі мені, 

А я все цього так жадаю... 

Думками вливаюсь в твої ледь сумні, 

Зрадливі відтінки минаю. 


Блукаю, у них потопаю, вві сні 

Тобі лиш зізнатись боюся... 

- Коханий, якого відтінку мої? 

- Мабуть, що зелені. Клянуся! 


А я вже не чую сю музику слів. 

Не хочу цілунку палкого... 

- Сі очі блакиті небесних струмків, -  

Казав. - Не забуду ніколи. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.06.2009 19:10  © ... 

Може, й так...

 11.06.2009 22:35  Ярослав Молінський 

ні...примусово - тобто не по моїй волі і (тому ж) бажанні... тому змушений забути

 11.06.2009 16:38  © ... 

Чому саме примусово? Може, за власним бажанням?

 09.06.2009 00:29   

можливо, та це було примусово...тому напевне скоріш забув..

 04.06.2009 17:31  © ... 

Скоріше - розлюбив...

 04.06.2009 17:12   

забув...