Пензля тінню маховою
Хмар осяявши клубки,
Кіноваром барвить хвою,
Пробивається в шибки.
І, схитнувши занавіску,
Заструмить у дзеркала,
Та його відкине різко
Таємнича сила скла.
Він, з розсадою й геранню
В натюрморті заодно,
Кров’ю в очі в пору ранню
Цебенить через вікно.
_
Будто кистью маховою
Пробежав по облакам,
Красит киноварью хвою
И в окошко лезет к нам.
И, прорезав занавески,
Он уходит в зеркала,
И назад отброшен резко
Тайной силою стекла.
Он с геранью и с морковью
Натюрморта заодно.
Он в глаза мне брызжет кровью,
Не дает смотреть в окно.