Ганна Коназюк Давнє
Вслухаюся у дощ, як в голос Бога,
Який тамує спрагу всіх думок.
Опісля сну, умилася дорога,
Мов по щоці сльоза, побіг струмок.
Струмок з дощу. З небес і у землицю…
Коріння пестить мовчазних рослин!
Проворні краплі падають в криницю.
Принишк старенький посірілий тин.
Таке все давнє, ненове і вічне…
Про те, як я закохана в дощі,
Тобі нашепче дерево сторічне,
Закутавшись в зеленому плащі.
Київ, 22.06.2018
13.07.2018 18:32 Люлька Ніна => © |
 Я також люблю дощ, але коли він рівненький, спокійний і теплий. Вірш надзвичай на майстерно написаний. |
29.06.2018 15:38 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже гарна відчутна замальовка. Я теж люблю дощ. |
23.06.2018 15:54 Панін Олександр Мико... => © |
 У Дощі хто закоханий, |
23.06.2018 10:52 Лора Вчерашнюк => © |
 Дуже гарно,лірично, чуттєво!!!! Дякую)) |
23.06.2018 10:31 Тетяна Белімова => © |
 Анічко, закохана у Твою лірику - таку ніжну і глибоку водночас))) Читаю і перечитую))) Особливо подобається Твоє літнє - про дядечка-Літо на велосипеді, а тепер ще про дощ, "як голос Бога")) |
23.06.2018 08:19 Олена Коленченко => © |
 Люблю музику дощу!) Пречудово! |