Бластомата дівка
Мати й дочка молодая в однім селі жили,
Дівка трохи нерозумна, але все робила.
По хазяйстві, на городі вона працювала,
Пряжу пряла й полотна цілі звої ткала.
Була дівка бластомата*, слів не вибирала,
Невихована, нечемна, що сказать не знала.
Мати її научає: " Не мели! Не ляпай!
Як щось скажеш, як утнеш - то хоч стій, хоч падай".
Настав час дочці вже заміж, треба ся віддати.
Хлопці знають: " Їй бракує**, - і не хочуть брати.
Мав прийти хлопець сторонський*** - сім`я ся готує,
Мама дочку научає і її школує**** .
" Би ти, донечко, сиділа, слухала й мовчала,
Аби дурне не сказала, щоб стидно не стало".
Ось він вже зайшов до хати. сів і розмовляє.
Раптом дівка, як пурнула***** - мати ся жахає.
Вона звій полотна взяла й хлопцю простягає,
Щоб нікому не сказав, про дочку, прохає.
Та тут дівка не стерпіла і заговорила:
" Я багато пуркотіла, заким****** я цей звій уздріла******* ".
* бластомата - говорить погані слова,
** " Їй бракує " - не вистачає розуму,
*** сторонський - приїжджий,
**** школує - наставляє.
***** пурнула - гучно зіпсувала повітря.
****** заким - поки,
******* уздріла - побачила.
14.06. 2018
