Признання
Ти сказав: Люблю іншу – я стала нею,
Ти хотів дістать неба – я стала зорею,
Коли щоки твої сльози вмивали,
Мої руки з очей срібні роси збирали.
Ти заходив в чоботях у зранену душу,
Я вмивала її, бо люблю, значить мушу.
А коли у болото вбирались дороги,
Я стелила себе дорогому під ноги.
Я кохати себе в тебе не вимагала,
Бо кохання мого на нас двох вистачало.
Я зреклася себе, продала свою волю.
Не шкодую – сама собі вибрала долю.
А сьогодні душею пройшлась сильна злива –
Все кохання до тебе, як пил з доріг, змила.
Будь щасливий із нею, аби не зі мною.
Я у завтра тебе не беру із собою.