Нехай горить
Ти валяєшся на похмілля в кутку ніби непотріб і слухаєш важкий рок,
Тебе випалив вкотре, без відповіді, перший назустріч крок,
Зсередини й ззовні палить до тла неможливість примирення,
І твій погляд сягає лише в паралельні виміри,
І твій слух осягає лиш потужний гроул виконавця
Загадково танцюють залишки кави у філіжанці
І здається ніби це ми, і ми знову разом
Тільки удвох, на краю і десь поза часом.
Але крізь рифи гітарні тягне чимось горілим,
І в залишках кави ти бачиш свої обвуглені крила,
І здійнятися в небо ти навіть не зробиш і спроби,
Бо твої почуття тепер для неї непотріб.
І їм довго тліти в глибокім кутку мого серця,
Спотворено відображаючись крізь розбиті пляшкові скельця,
Бо протилежно від мене спрямлені тепер твої кроки,
А мені лишається гаситись важким алкоголем і роком.
...buuurn wiiiiith meeeeee!....
