19.07.2018 22:42
for all
39 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Дятел і сорока

У густому і темному лісі, 

Де стежки потонули між трав, 

Між крислатих дубів на узліссі

Із родиною дятел літав.


На одному з дерев зробив хатку

Для дружини і рідних дітОк, 

Хоч не мали багато достатку, 

Не ховались від інших пташок.


Тато-дятел щоденно трудився:

Чистив стовбури від шкідників.

Разом з тим, як не дуже втомився, 

Робив дупла для менших птахів.


І тому все літаюче братство

Поважало й хвалило його, 

Та чомусь не нажив птах багатства, 

Не зібрав він мільйона свого.


Поряд з дятлом сорока літала, 

Підбирала усе, що блищить.

Скрекотала, весь день скрекотала, 

Всім готова була догодить.


Десь підслухає, потім розкаже.

Де б украсти щось буде шукать, 

Якщо треба, гарненько підмаже -

Знала добре, кому що давать.


Ні одної хвалини сорока

На роботі ніде не була.

Бо ж робота – то страшна морока, 

А сорока вертка й не дурна.


Збудувала п’ять гнізд на деревах, 

Хоч в одному гнізді лиш жила.

Та палац до лиця королевам.

А вона ж королева була!!!


Як уміли, життя пролітали:

У праці – дятел, кожен день в трудах.

Хоч майстра вся круга поважала, 

Вважали дятла ще одним з невдах.


Сорока за життя і пір’я не зронила.

Всі знали, що вертИхвістка вона.

Та все ж сорочине життя п’янило

Пташок не гірше келиха вина.


Хто з них правий, лиш Богові відомо, 

Та думка спокою ночами не дає, 

Що винен натовп: він одяг корону

Тій на чоло, що королевою не є.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 19.07.2018 23:36  Костенюк => © 

Вічна і сучасна тема по новому висвітлена! Езопу лодобається)))