Кодована Доля
Глава 8 - пята поемаМайдан кує із слав лещата
МАЙДАН КУЄ ІЗ СЛІВ ЛЕЩАТА
1
Ділити досить Україну
На малоросів та гуцулів,
На слобожанських і таврійських…
Хто думку мав про це наївну,
Нехай спитає в «неньки-кулі»
Навіщо їй гуманне військо!?
То ж хай формують демократи
Етнічний дух менталітетом,
Що нині ходить на Майдані.
Який проблемно щоб здолати,
То треба знищить мовне вето
Й на цій підставі мати дані,
В яких зазначити статутно
Права хахлів, чи-то русинів,
Щоб захист мала рідна мова,
Щоб жити стало нам не скрутно
Під українським небом синім!
Щоб все було в Законі Слова!
2
Щоб дати верховенство слову
Закони чинні треба мати
І вчити, як життя основу,
Щоб знали їх, як слово мати!
Тоді і нація не буде
У олігархів під п’ятою,
Майдан, мов лакмус, – сам розсудить
З якою час прийшов метою!?
3
З якою час прийшов метою!?
З його координатів простір
Звиса стежиною крутою,
Якою в космос йти не просто!
Щоб звідти глянути на Землю
Й на ній розгледіти Хрещатик,
Щоб все, що є там іноземне,
Затиснути у слів лещата!
4
Майдан кує із слів лещата,
Які із помаранчу сталі –
Це демократії початок,
Щоб Світ ганьбити перестали!
Щоб олігархи – кримінали
Про інвестиції забули
І щоб, як всі, жили і знали,
Що Україна – це не вулик!
22.08.2006
5
Так, Україна – це не вулик,
Де трутні мають свій притулок,
Де пасічник – народ є чулий,
Нехай собі в душі бастує…
А можновладці лиш з трибуни
Дзижчать пергою помаранчу,
Але вони одне забули,
Що Сонце сходить тільки вранці!
6
Так, Сонце сходить тільки вранці,
Несе тепло і всіх ним гріє,
Воно не признає дистанцій!
І, мов Майдан, про єдність мріє!
Земля якого вітром терта,
Дощами сліз біди омита,
Але не дасть себе він в жертву,
Бо на гріхи Земля сердита!
7
І на гріхи Земля сердита,
Які, немов вода, розмили берег слави,
Ще предками Дніпра омитий,
Що вперше консолідував народні лави,
Як фактор створення держави!
Щоб в ній була ментальність тільки України,
Щоб не було проблем іржавих,
Щоб зникли із Землі політиків руїни!