Вибач мене, що не став ідеалом.
Не зміг піднести тебе до небес.
Вибач мене, моя мила, кохана.
Я знаю, що в світі не має чудес.
Вибач мене за отруйне повітря,
За рани на серці, що не залічити.
За муки душевні, що тебе зап’ятнали,
Чи може щось в світі їх відбілити?
Де сили береш, щоб терпіти цей біль,
Що стрілами б‘є тебе звідусіль?
І мороком вкутана твоя голова.
Лиш задля дитини ти досі жива.
