з рубрики / циклу «БАЙКИ, ГУМОРЕСКИ»
Собі надумали колись:
- З «Богами» ліпше жити буде.
Їм щиросердно помолись
І матимеш прощення, люде!
Рішили так і возвели
Божниці світлі, жильні храми,
Хвалебні оди завели,
Солодкогласими хорами.
І «Боги» зглянулись на нас,
Спустили «благодаті» різні.
Вкусивши їх, почули глас,
Котрий віщав промови грізні:
- За раювання на Землі,
Допоки ви іще не мертві,
Старі дорослі і малі
Нам винні кожен рік по жертві!
Пішла кривавая різня…
На той вівтар тягнув брат брата…
(Допоки в стаді йде гризня -
Пожива вівчарів багата!)
Вже і наїлись «чабани»,
Та захотілось їм розваги,
Не зупинили нас вони..!
Натомість піддали звитяги.
З тих пір пройшло немало літ
Та не спинити божевілля:
За блага Їх, багатий світ,
Ллємо криваве водопілля.
Та кров із наших вівтарів,
Що цибенить немов струмок,
Вже не годує злих «Богів» –
Дарма стікає у пісок.