Марево
Летять хмарки… А, може, павутинка,
А, може, то ромашки пелюстки згубили…
Сміється-плаче осінь, мов дитинка,
Вже візи в вирій вчора солов’ї відкрили.
В саду вогнем палає чорнобривець…
А, може, сонце між квіток сховалось…
А, може, у траві козак-сміливець
Сховав серденько, що від туги розривалось…
Пливе туман поміж хаток у селах…
А, може, дим згорілої хмелини…
Пливе омана між людьми весела
В той час, як гинуть ті, що захищають наші спини.
Сміється-плаче осінь, мов дитина,
Прощається, втікає тепле літо.
Не забувай, що в світі ти – ЛЮДИНА,
Не проживи у ньому пустоцвітом.
