Ноктюрн у соняхах
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Сонце скотилось у соняхи, сонне,
З жару квітучого пихнуло в листі
І, засоромивши личко червоне,
Зникло за обрій в тумани імлисті.
Пізно. Палають вже соняхів квіти,
Марно ще мріють в вітрах половіти,
Сутінки вкривши ясною габою…
Нишком пригублю, щоб нахильці спити
Ночі дрімотно-палкого напою
З соняхів смаком в жагучому фреші.
ГАряче як в огняному безмежжі!
Де не ступи – ніч обпалить виною.
Звідки ти взявся в цій дикій пожежі?
Знай же! Дотла догориш тут зі мною,
Маревом зойкнувши в небо бездонне…
