Осінь
Доню, глянь! Вже на порозі осінь,
Хоча сонце шле свої привіти.
Вже джерельні стали вранці роси,
Павутиною летить бабине літо.
Доню, чуєш! Як співає вечір!
Кришталем відлунює повітря!
Осінь подихом лоскоче мої плечі,
Сипле золотом із власної палітри.
Доню, знаєш, осінь теж сумує,
Плаче, схлипує і сиплеться сльотою.
Ні, дощем ні дня не замарнує,
Просто хочеться на мить побуть собою.
Вір, рідненька, що дощі проходять,
Що з хмарини завжди вийде сонце.
Щастя й радість тих в житті знаходять,
Хто чекає й виглядає їх в віконце