Нові вірші
Вірші. Главаи2. Частина 3.з рубрики / циклу «Кодова Доля. Глава 2.»
МРІЙНА ДУМКА
Я видумать хочу тебе на толоці,
Щоб ти, як ромашка сиділа й любов’ю цвіла
Й тебе, як вінком, окружляв я й улюблені хлопці,
Щоб ти у бутті, як у казці, жила.
І щоб з хлопців вінка ти обрала мене,
Й щоб нас притягнула любов, як тяжіння Земне,
Й на шлюбній тачанці відвіз наш любовний пегас,
Як голубів, що про любов лиш воркують, у Загс,
І щоб по приїзду любов там пішла у танок,
А я у любові, немов, як вінчальний вінок!
30. 08 2018; 09:46.
КИТИЦЯ ЖИТТЯ
Життя – це буття є китиця з різним в ній плодом
Й існують вони не залежно у різній лиш згоді
Ми теж як плоди доленосні рвемо виноград
Для ас це як свято неначе прийшли на парад!
І наша любов поруч зі стягом іде
Ми хочем в любові ще взяти багацько ідей –
Щоб в нашім житті звучало кожному слові:
Що я є, як корінь з лозою у нашій любові,
В житті оберігом щоб був я й не зали ми зради,
А ти, як солодка в нім китиця, що з винограда!
30. 08. 2018; 16:34
ХОЛОДНЕЧА
Бунтує живе все: тварини й рослини, бо дуже замерзли.
Лютує й Ярило, бо він їх зігріти не в змозі.
Усе у такій холоднечі, неначе, завмерло,
Лиш хмара зі снігом стоїть на небеснім порозі –
Чекає, щоб впасти на Землю руйнуючим градом,
А потім, як завжди, на небі скоритися Боговій ваді! .
30. 08. 2018; 20:18.
СЛОВА – ЦЕ ОСОБИСТІ ІСТОТИ
В людин слова – це є діти її, – розмовляють беззвучно!
І кожне словечко її – це особиста жива є істота
І має вона особисту теж мову, що діє лиш влучно!
У слові «дитина» – це мова зростання і рідних забота,
І дбають для неї, щоб їхня турбота вела в майбуття!
У слові «любов» – це є мова кохання й її почуття,
Є й слово «цілунок та інші душевно-сердечні розваги,
Які підкорили усіх у бутті, як чаруючі маги!
31. 08. 2018; 13:15.
МАРТЕН ЖИТТЯ
Лежить комсомольський білет і партійний лежить,
Як пам`ять про владу колишню й Радянський Союз…
…Нема піонерів, нема комсомольців, нема й комуністів,
Лише олігархів партійне сектантство й нещастям сніжить,
Хотять щоб співали лин їм солов’ї у клейнодові лузі
Щоб кільця й браслети носить золоті і й золотисте намисто.
Проснись, Україно, й духовний мартен побудуй,
Щоб вітер добра на державу розкрадену дув
Щоб наше огидне буття у цім Світі навіки поліпшить
Щоб владу сучасну із златом її переплавить на іншу.
01.09.2018; 15:41.
ПОЕЗІЯ – ДУХОВНА ІСТОТА
Поезія, – що за прекрасна субстанція в Світі?
Багацько є визначень – що це чарами світе…
Поезія, – що це таке? Мо, ’ сучасна наука з’ясує?
Як думають вчені – вона, мов духовна істота існує
У атомах світла і в атомах духа.
Поезії атом матерія також духовна в ефірі
Й поезії атоми так як й всі інші літають в зефірі,
Й так само в ефірі й поезії атоми плинуть!
Ми їх і не бачимо оком, й не чуємо вухом,
І так, як й духовні вони у душу поета, мов, линуть!
І в ній трансформуються в думку смислову,
А в думці уже трансформуються в слово!
01.09.2018; 15:41.
МОЯ УКРАЇНА
З пісень начинається щедрих земель Україна,
Й кінчається ними в полях колосистих країни –
Де жайвір у небі співає над пшеницею в полі,
Де Долю людині кукушка кує на тополі
А нині чому, Україно, у тебе сплюндрована Доля? –
Не чути про тебе в садах тих пісень солов’їних,
Існуєш тепер, як заброшена часом порожня стодола .
Це ж що? – немає пісень й нема України?
Та хоч я і бачу тебе в не просвітній ганебній імлі
Всерівно тебе я люблю, бо я виріс на рідній землі!
01.09. 2018; 22:44.
СЛОВА ЯК ЗЕРНА
Слова, як і зерна у віршах ростуть в поетичному полі,
І кожне словечко росте і в своїй колоситься лиш долі...
…І я теж поезії поле з орав і в нім букви посіяв,
Щоб виросли з них найвкусніші і ситні плоди словоносні,
І щоб у поезії венах були, як в юдей кровоносні,
І потім для створення образів я взяв їх й по віршах розвіяв…
01.09. 2018; 13:31.
КОРІННЯ ЛЮБОВІ
Кохались – не спали. З тобою у саж наш зайшов на Зорі я
І чую, як в наше кохання вростає любові коріння.
Ми сіли під кроною груші і стали кохатись –
Я чую, як б’ються серця в унісон і став прислухатись:
Емоції в тілі мене, мов мурашки, лоскочуть, .
І тіло моє у твоє вселитися хоче.
Коріння, мов сік, в тіло, як в крону, свої почуття посилає
Воно вдвох з коханням у нашому тілі, як в кроні, гуляє.
Це був вихідний – ми прийшли вже додому і спать полягали обоє –
Я ж думаю, – без коріння, як крони нема то й кохання нема без любові.
01.09. 2018; 10:53.
ПОРІГ ЖИТТЯ
Ти в школі поріг, як один із життєвих порогів,
Уже перейшла. Він в майбутнє покаже дорогу…
…В житті є високі пороги й існують низенькі,
В бутті є пороги духовні й пороги фізичні.
Фізичні пороги: шкільні й олімпійські нам звичні.
Духовні – вони невидимі й чуттями вирують.
І той хто успішно в житті подолає буттєві пороги –
Перейде й життєвий поріг і зійде на щасливі дороги!
04. 09. 2018; 10:57.9
ТАРАСОВА ЕСТАФЕТА
Була Україна Тарасу Шевченко, як хата –
Вона для Тараса була, мов би мама і тато!
Оспівував він врожайні сади і поля.
І те, що у неї найкраща родюча земля!
Й клеймив він тавром ненажерства і панство і владу.
Й хресянству, як жити ішла лиш від нього порада!
Прислухавсь до нього народ – революція стала.
Пройшов час і знов боротьби естафета настала –
Всі війни старт брали, тепер олігарство стартує
Й до фінішу прийде тоді, як усе розграбує.
Та скільки ж терпіти? – Хай влада душею не кривде,
А скаже коли ж це безчинство до фінішу прийде?
04.09. 2018; 14:08.
ІЗ ДИТСАДКА – В ШКОЛУ
В дитсад ти ходила – подруги були,
В нім час протікав непомітно і ти визрівала –
Гуртом веселились, в розвагах – буяли.
Ти в нім беззаботно дитяче життя пізнавала…
…Та час той прийшов – в нім твій розум теж став визрівати –
Ти будеш віднині й школярне життя пізнавати.
І ти, попрощавшись з дитсадом у школу пішла.
І школа тебе урочисто, неначе на святі, зустріла,
Й ти вперше у ній школярний поріг перейшла
І в перший рез в перший клас ти зайшла і за парту в нім сіла!
04.09. 2018; 11:32.
ДЗЕРКАЛО ІНФОРМАЦІЇ
В ефірі, як в дзеркалі, все зображається те, що є в Світі.
Ефір – це флюїд особистий уже доказала наука –
Він в атомнім виді, що в нім відображено все зберігає,
Така у ефіра властивість в науковім описана звіті,
Але як це все відбувається – ще невідома ця штука
І здібність таку що він має наука ще поки не знає,
Але ще шукає і має вже гіпотетичну надію –
В ефірі космічний лише магнетизм цю виконує дію!
05. 09. 2018; 14:33.
ІЗ ШКОЛИ – У ВУЗ
Ти в ВУЗ поступити рішила, щоб космоса тайни узнати.
Й з космічного щоб Інтернета миттєво із ними нам спілкуватись –
Чи люди живуть там на інших планетах, чи є в них любов?
Чи нас, щоб почуть посила гуманоїд свій зов?
То ти з дитсадка переходила в школу середню навчатись
Тепер в інститут переходиш ази наукові вивчати
Щоб в аспірантуру у нім поступить й захистити свою дисертацію –
Й тоді для свого відкриття написать анотацію!
Й коли всі ази наукові пізнаєш будеш ти мати вже рацію
З ефіра про космос здобути потрібну тобі інформацію.
06.09. 2018; 11:40
ЗГАДКА
Згадалось, що я у рідненькім селі так давненько не був:
В нім, в нашім селянськім ліску, як в гаю, я стук дятела чув,
Та чув, як співають в лісочку про наше село солов’ї.
Де в полі, як перекотиполе біжать кураї,
Де в школу ходив – семирічну, щоб букви в абетці вивчати,
Де вулиця лине селом і від школи бере свій початок,
Де тато із мамою із лампача будували хатину,
Де півень співа молоденьким курчатам, що сіли близь тина – згадав…
…Згадав – і, неначе, я знову у ріднім селі побував!
06. 09. 2018; 16:26.-
НА ГРАНЯХ ЖИТТЯ
Я рік, що прожив підсумую, щоб вийти на грані нові,
І знов, перейшовши грані старі я за діло берусь…
Ітоги досягнень й невдач в обліковий журнал я завів
І я із любимою вдвох, не жаліючи сили труджусь.
Бадьорі ми ще і сердечко поки що ритмує без збою –
Кохаємось ми і у долі з любов’ю щасливі обоє.
Й співа соловей нам про те, шо живем ми іще на Землі!
…В кінцевій же пісні життя прокурличуть про нас журавлі.
06. 09. 2018; 22:37.
СНІГ ЖИТТЯ
Занесла у літо мої душі холоднечу зима
І потім у безвість пішла і там стала вже прахом сама –
Й літають в душі, як в ефірі, мов, з снігу життєві зернинки…
Мої почуття сповіщають душевну тривогу:
Що доля життя розтає вже, неначе зимові сніжинки,
А сніг замітає потроху мою життєдайну дорогу.
07. 09. 2018; 12:16.
ДВЕРІ ЛЮБОВІ
Ми вдвох загораєм на пляжі й любуємось нашим загаром.
Для мене ти квітка весняна і пахнеш нектаром.
Як лебідь з лебідкою плаваєм вдвох ми у нашім коханні –
Злилися любов’ю у нас почуття, як вода в океані.
Для іншої ж жінки мої почуття під замочком закриті,
Бо двері моєї любові лиш тільки для тебе відкриті!
07.09. 2018; 15:53
НА ОРБІТАХ ФАНТАСТИКИ
Я вже повернув на далекі орбіти своїх романтичних думок,
Й лечу я на крилах своєї фантазії й бачу суть думки своєї –
Лечу дньом і в ніч і я бачу у мріях своїх серебристих зірок,
Які вже мене зустрічають й на них гуманоїд вивчає суть думки моєї,
А сутність така: чи є в них і духовне життя, чи спілкуються з мертвими душі?
Якщо є й душі спілкуються з мертвими – й я спілкуватись теж буду, бо мушу.
07.09. 2018; 20:27.
ОСВІДЧЕННЯІ
На пляжі: коли ж загораєм – сипляться жарти, як зерна словесні;
Коли ж вже купаємось й плаваєм – руки працюють, як весла.
Вже вечір: водичка, як дзеркало – Місяць і Зорька купається, –
Здавалось, що Місяць до неї, як я, теж уже залицяється.
Ми вишли з содички на берег й освідчився я незнайомці своїй
В коханні, що вже від тепер до безтями люблю я її.
08.09 2018; 11:56.
ВАГОННА ЛЮБОВ
В вагоні вони познайомились, влюбились – повів він її
До себе. Розказала вона про невдалі стосунки свої
З чоловіком. І він зрозумів – чоловік не любив, –
Бо часто він зраджував їй, безпідставно ще й бив…
…Вони покохались востаннє, відчувши солодку лиш втому –
З цілунком – її провів на перон й посалив у вагон, –
І, мов на колесах любові вона покотила додому,
А руки його, мов би рейки любові, махали вдогон!
09. 09.2018; 19:10.
ПЕРША ЛЮБОВ
Перша любов, як чаруюча музика, грає
Пісню по нотах мого почуття у душі,
А серце з любов’ю дуетом співає –
Хоч ми до цього з тобою були, як чужі,
Та ми по дорозі років, як ніколи, йдемо в майбуття,
А музика грає по нотах цих же про щасливе життя!
09.09.2018; 21:57.
ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ?
Чи що це, чи хто це – любов? Хто з’ясує питання таке?
Чи це чоловіче й жіноче чаклунство магнітно-липке?
Чи мо, ’це жар-птиця, яку ще нікому спіймать не вдалося?
Чи вітер, догнати який ще нікому не довелося?
Чи зерна кохання, які проростають любов’ю уже?
І хто ці зернята посіє – той щастя з любов’ю пожне!
10.09.2018; 18:21.
ГРУЗ ЗИМИ
Як злюча звірина зайшла в ліс зима –
Без листя осталася крона сама, –
Його із собою вже вітер уніс,
Бо хоче у себе спалить на вогні…
…І згорбилась ліса оголена спина
Під грузом зими, як в людини.
11.09.2018; 07:08.
ГОРІХ ЛЮБОВІ
Любов – це таємне створіння природи, –
Її не побачиш, її не почуєш,
Вона у житті невидимка від рода
І вічно у кожній людині існує.
Любов – це, немов, таємниця Зорі
Любов – це, немов, невидимий горіх…
…Та як невидимий горіх розкусити,
Щоб істину в ньому людині відкрити?
11.09.2018; 10:49.