Ми...
Ми з тобою не схожі, прості перехожі,
Та чомусь моє серце тремтить,
Як повз мене проходиши, із розуму зводиш,
Я не можу тебе зупинить.
Ми з тобою два птахи, відкинули стрАхи,
Летимо на одному крилі.
Ми, як хвилі безмежні, вірні, та незалежні,
Доганяєм свої кораблі.
Ми з тобою, як квіти, коханням зігріті,
Притулюся до тебе стеблом.
Та мороз лиш настане, кохання зів’яне,
Тільки поговір піде селом.
Та сьогодні ще літо, й шампанське налито,
Серенаду співає цвіркун.
Ти мене пригортаєш, наче книгу читаєш,
Ледь сердечних торкаючись струн.