Нездоланний
Він йшов вперед, долав свій гострий біль,
Не обертався і не зупинявся.
На горизонті – смерті заметіль.
І він упав. Але в ту ж мить піднявся.
Він мужньо крок за кроком прямував
До нездійсненної, але палкої мрії.
Він падав, ще раз падав, та вставав.
Дивився крізь налиті кров’ю вії.
Він думав, що ще тільки крок – і все!
І сльози щастя із очей спадали.
Він знав, що ноша та, яку несе,
Йому життя колись подарувала.
Він не покине, ні! Лише удвох
Вони дійдуть до пекла чи до раю.
І хай знемога, та останній крок
Він тільки разом з нею подолає.
Хай піт і кров рікою потечуть,
Хай заливають сльози чорні очі,
Вони дійдуть, він знає, що дійдуть,
Це мариво ввижається щоночі.
І хай той крок останній, мов життя,
Але назад уже немає ходу.
Вони ішли вперед без вороття,
Через піски, через вогонь і воду.
Ступали смерті на жорсткі хвости,
Вбивали й рятували для спасіння
Не тіла і не розуму – душі,
Для щастя серця й для благословіння.
І ось – мета. Довгочеканний фініш.
І залишився лиш останній крок.
І він упав. І не піднявся більше.
Та смерті досягли вони удвох.
