Що ж! Запали скрижанілу лампаду
В місяця зблідлім огні.
Ночі цієї і плач не до ладу –
Я вже відплакав при дні.
Ні, не нашіптуй, не бійся огласки,
Звучно мені говори.
Давнє нутро страхітливої казки
В тисячний раз повтори.
Голосом ночі і сніжних заметів,
Гір і обривів крутих:
– Жив-був Король, недостойний поетів
І недостойний святих…
_
Что ж! Зажигай ледяную лампаду
Радужным лунным огнем.
Нынешней ночью и плакать не надо –
Я уж отплакался днем.
Нет, не шепчи и не бойся огласки,
Громко со мной говори.
Эту старинную страшную сказку
В тысячный раз повтори.
Голосом ночи, лунного света,
Горных обрывов крутых:
– Жил-был Король, недостойный поэтов
И недостойный святых...
