Барвінок
Етюд
Брунатно злобою
сичить
Жорстокість підла,
бузувірна,
Барвінка трепетна
блакить -
Це - правди
юність непокірна.
Листочки
гаряче тремять.
Руйнують
невідв`язну скруту,
В траві крадеться
лютий гад,
Аж із очиць
тече отрута.
Він все страшніше
з миті в мить,
Отрутою вбиває мрії:
Хай гасне,
тьмяніє блакить,
Вмирають
сполохи надії.
Цей гад страшніше,
ніж павук,
Синюшний лиск -
його відтінок...
В полоні злих
пекельних мук
Беззахисний згасав
барвінок...
Надія, Віра і Любов
Огидних подолають
гадів...
Блакитне світло
ллється знов
Поміж землі живих
смарагдів.
