Прощання з осінню
Вже зібрані пожитки в клунки,
Робота зроблена – пора і відпочить.
Роздарувала всі свої дарунки,
В очікуванні сад притих, мовчить.
Пора… вже дихає у спину
Туманами морозними зима.
Кидай на плечі з фарбами торбину,
В зимі, крім білих, барв нема.
І хоч дерева чорними гілками
Прощальну віддають тобі хвалу,
Та сосни довгими пухнастими голками
Відмірюють вже до Різдва шкалу.
До зустрічі, чарівна господине,
Гостинців повні клуні поскладала.
Щоб взимку дружняя родина
За щедрий стіл обідати сідала.
