І не кажи...
і не кажи мені про смерть -
її вже бачу я щоденно.
над нею неба лише чверть,
за нею прірва офігенна.
вона гукає - я мовчу.
вона мовчить, коли гукаю.
коли в безодню я лечу,
коли з безодні я злітаю.
отак гуляємо удвох
шляхами-стежками безлюдні.
звести нас може тільки Бог
у судний день, чи в день осудний.
коли згорить моя зоря,
що сяє в небі вже остання
над світом, де вирує пря
і над моїм сліпим коханням.
і все скічиться. загуде
несамовита хуга в люті!
і вийде зграя вовча в степ,
що перевдягнена на люди -
підуть за мною в обрій. вщерть
закинуть хмари в небо темні.
...о! не кажи мені про смерть -
її тут бачу я щоденно.
