У ранкову зорю...
ховається час в омані
плюром в туманний плин
німотно,
у поза хлані
миттєвостями на загин.
але рахівниця часу
неметушливий рух -
скеровує вмілим асом
від нищівних розрух
зорі, світи і долі,
приречені що на прах
асизами у неволі,
нейтралами у судах.
пульсує у скроні болем.
кісточок чути грюк
у просторі звад, незгоди,
де з війнами перегук.
розгойданими в заобрій
відродженнями на злом
дні квапляться автостопом
спогадами за вікном.
і чути лунами стукіт.
шорохом, подихом спліт.
у муляжах і муках
за миттю минає мить.
і зреченою рахівниця -
мов звільнюється від перстень! -
в згасаючу зоряницю
буденно скидує день...
