Портки одіну білі до шпацеру,
І жовтий світер на якім написано любов.
Піду до міста, заховаюся від тебе,
Би м не залила мене часом нагла кров.
Я тридцять гривень приховав колись від тебе,
Тепер собі гадаю що по чім.
Ану попробуй, проживи без мене.
Для тебе став сьогодні я чужим.
У склепі куплю си два льоди в шоколаді,
Велику пачку чіпсів, з булькою води.
І голова закрутиться від щастя,
Коли досягну світлої мети.
Як то є файно з’їсти льода два одразу,
І не питати: «може хочеш ти?»
Не слухати повчання і образи.
Хоть на годину від твоїх любощів втекти.
Дрогобич, 2011