Крик
З під моста по якім що хвилі
Летять у невідомість в два ряди,
Напевно у поважнім ділі
Машин розірвані стрічки.
Зіп’ялася на пальчики тендітна,
Маленька, перестрашена і світла.
Між велетами вербами ледь видна.
У білім цвіті яблунька одна.
Вона кричить, рожево-білим цвітом.
З надривом, з відчаєм, що сили:
«Я є! Хто не будь в цілім світі?
Я є!» І верби їй перечити не сміли.
«Я є! Погляньте! Зупиніться! Я жива!»
Машинам байдуже до відчаю й надриву.
У кожної є вектор і мета:
Хутчіш впіймати згаяну хвилину,
Здолати, наздогнати, обігнати.
Потужність, ось у чім краса.
Лиш перешкоди знають помічати.
Дорого в два ряди сліпоглуха.
Дрогобич, 2011
