Миколаїв дарунок
Довго в ніч я ждав на Миколая,
слухав, чи санки вже не риплять,
чи не тупає весела зграя білих,
мов сніжинки, ангелят.
Ждав я довго, ждав і не діждався,
і не знаю сам, коли заснув,
аж до ранку спав, не прокидався,
хоч, здається, кожний шелест чув.
Аж оце уранці прокидаюсь
і очам не вірю я своїм…
О, спасибі, добрий Миколаю,
що з дарунком Ти зайшов в наш дім!
Не санками, видно, Ти приїхав,
оленів лишивши у раю,
а в ракеті безшелесно, тихо
у кімнату прилетів мою.
І в дарунок Ти поклав на ліжку
не багато нам березових різок,
а барвисту українську книжку,
повну найчудовіших казок.