Ноктюрн у плинному трепеті
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Осіння нічка сплески тиші плинні
Сочить крізь неба марево безкрає
І в келих сну стікає по краплині,
Аж серце полохливо завмирає,
Що з пульсу раптом кануло до дна.
А трепет тільки мріє у спокої,
Спливає по небесному просторі,
Щоб шалиною повені стрімкої
Нахлинути в той сон, де мліють зорі
Чи палахких туманів густина…
Хоч застелили сутінки дорогу,
Сповили хмари місяця-сновиду,
Іди на хвиль чуття. Пора потроху
Осінню ніч, у трепети розлиту,
Допити й захмеліти без вина.
